1.Літературознавство як наука.

Літературознавство- це наука про художню літературу, вона розвивалася з найдавніших часів, спочатку в рамках філософії та естетики, а з кінця 18 ст. сформувалася як самостійна дисципліна.

В рамках літературознавства виділяють 3 основні галузі:

1)Історія літератури- це наука, що вивчає літературу в її історичному розвитку від найдавніших часів до сучасності.

2)Літературна критика- це всебічний аналіз та оцінювання художніх якостей літературного твору.

3)Теорія літератури- це наука, яка вивчає закони розвитку літератури, як мистецтва слова.

Допоміжні галузі:

• Бібліографія –це облік і систематизування творів художньої літератури та літературознавчих праць.

• Герменевтика- це теорія тлумачення чи інтерпретації текстів.

• Компаративістика- це порівняльне вивчення літератур різних націй, а також якихось споріднених явищ в межах однієї національної літератури.

• Психологія мистецтва- це вивчення процесу виникнення мистецьких творів та особливостей їх сприймання.

• Перекладознавство- наука, яка вивчає закономірності художнього проекту, проблеми його відповідності оригіналу та досконалості.

• Текстологія- вивчення і тлумачення текстів насамперед рукописів зіставлення варіантів пояснення певних місць.

Жанри наукових досліджень:

1)монографія

2) розвідка

2.Література як вид мистецтва.

Мистецтво-це сприйняття і відтворення світу в худ.образах.

Виділяють 3 типи:

1)Просторові (живопис, скульптура, архітектура)

2)Часові (музика, Танець, пантоміма, худ.література)

3)Синтетичні (театр, кіно, телебачення)

Худ.література-це вид мистецтва, який усвоює світ у худ.слові. Основний предмет зображення: людина. Літературу називають людинознавством.

Література-це мистецтво слова, що відображає дійсність у худ.образах і створює нову худ.реальність. 3.Літературно-художній образ.

Худ.образ-це узагальнена і разом з тим конкретна картина людського життя чи навколишнього світу, що створена творчою уявою митця. Худ.образ має свої особливості: конкретність, узагальненість, умовність, цілісність, емоційність.

За об’єктом змалювання худ.образи поділяються:

-образи персонажів

- образи пейзажів.

-образи предмети.

-образи емоції

-образи поняття

-образи події

За способом творення і сприймання: зорові, слухові, смакові, запахові, дотикові.

За змістом узагальнення:

1. Вічні образи- це типові образи, які втілюють загальнолюдські вічні риси.

2. Типові образи

3. Архетипи-це первісні образи, який передається від літератури до літератури, від письменника до письменника.

4. Характерні- образи, що розкривають закономірності суспільно-історичного характеру відображають мораль та звичаї даного образу

Літературний тип- концентрує риси характеру, спосіб мислення , світогляд певної групи людей чи нації.

Характер худ.образу- це тип поведінки, внутрішня суть персонажу, це сукупність душевних рис, що визначає індивідуальність худ.образу.

4.Художній твір як основна форма буття літератури.

Худо́жній твір — термін, яким позначають твір, що має передусім естетичну або розважальну цінність.

Художня література пізнає і відтворює дійсність у конкретно-чуттєвих образах. Саме вони є будівельним матеріалом літературного тексту.

Художня умовність — принцип образного змалювання дійсності, що свідомо порушує пряму відповідність життєвим реаліям.

Художній твір виникає як результат співтворчості творця і читача, що ведуть між собою уявний діалог

Специфіка творів, які називають художніми, така, що вони часто використовують вигадку: можуть розповідати про події, що начебто відбувалися у вигаданому світі, країні чи місті, з вигаданими людьми. Іноді твір художньої літератури чи художній фільм розповідає про людей, що існували реально, але водночас автор такого твору збагачує реальні біографії вигаданими деталями чи сконструйованими розмовами.