
| Літературні на- | Час по- | Представни- | Філософська основа | Особливості персонажів | Художні засоби | Інше |
| прями | явлення | ки |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Класицизм | XVII - XIX ст. | І. Котляревський, Г. Квітка | Раціоналізм, наслідування зразків античного мис- | Герої творів класицизму, головним чином, трагедій, були | Твори класицистів відзначалися високим громадянським |
|
|
| -Основ'яненко, Ф. Проко- | тецтва, дотримання канонічних правил написання | «високі»: царі, князі, полководці, вожді, вельможі, вище | пафосом і патріотизмом. Позитивну роль у розвитку літерату- |
| |
|
|
| пович, П. Гулак- | творів. поділ жанрів на «серйозні», | духовенство, почесні громадяни, печуться про долю вітчиз- | ри відігравали такі естетичні норми класицистів, як ясність, |
|
|
|
| Артемовський, М. Опіц, И. | «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) | ни і службовці йому. У творах класицизму персонажі діли- | чіткість, простота, доступність мови і композиції, прагнення |
|
|
|
| Готшед (Німеччина), Д. | та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, | лися на строго позитивних і негативних, на доброчесних, | до правдоподібності. |
|
|
|
| Драйден, А. Поп, Д. Адді- | комедія, байка, епіграма). | ідеальних, позбавлених індивідуальності, діючих за велін- |
|
|
|
|
| сон, Р. Стіл (Англія), М. |
| ням розуму, і носіїв пороку, що знаходяться у владі егоїс- |
|
|
|
|
| Ломоносов, О. Сумароков, |
| тичних пристрастей. При цьому в окресленні позитивних |
|
|
|
|
| Г. Державні, Д. Фонвізін |
| героїв присутні схематизм, резонерство, тобто схильність |
|
|
|
|
|
|
| до повчальних міркувань з авторських позицій. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Сентименталізм | XVIII ст. | І. Котляревський, Г. Квітка | Глибоке відтворення переживань, почуттів і прист- | Популярними для сентименталізму є персонаж середнього | Вони відмовилися від суворих правил побудови творів. У |
|
|
| -Основ'яненко | растей простої, незнатної людини з метою розчули- | стану, здатна на благородні вчинки і глибокі переживання. | епічних творах сентименталістів часто зустрічаються ліричні |
| |
|
|
|
| ти читача, викликати сердечне співчуття і сльози у | Вона не пристосована до життя, непрактична, не вміє жити | відступи, їх автори нерідко відмовляються від елементів сю- |
|
|
|
|
| читача. | "за законами розуму", живе за законами серця, у світі зла і | жету (зав'язка, розвиток, дії, кульмінація, розв'язка). Особли- |
|
|
|
|
|
| несправедливості є наївним диваком. | ве місце у їх творах займає пейзаж як засіб розкриття внутрі- |
|
|
|
|
|
|
| шнього стану персонажа. Він викликає здебільшого меланхо- |
|
|
|
|
|
|
| лійні переживання. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Романтизм | XVIII - XIX ст. | Т. Шевченко, П. Куліш, М. | Створення напружених сюжетів, яскравих описів, | Романтичний персонаж—це завжди незвичайна особис- | Романтики люблять екзотичні пейзажі. Природу змальовують |
|
|
| Костомаров, | захоплюючих художніх образів, узагальнень, шо | тість, що має особливі здібності, риси характеру. Це люди- | здебільшого в момент стихії: грози, повені, бурі, урагану. |
| |
|
|
| В.Білозерський, Л. Борови- | мають велике ідейно-естетичне значення | на, яку не розуміє соціум. Такий персонаж найчастіше стає | Такі картини природи допомагають розкрити незвичайність |
|
|
|
| ковський |
| вигадцем, зайвою людиною. Романтичний персонаж відчу- | романтичного героя. Романтики часто звертаються до мину- |
|
|
|
|
|
| ває світ, вміє глибоко переживати. Він чутливий до творів | лого, відкриваючи забуті епохи. Твори романтиків відзнача- |
|
|
|
|
|
| мистецтва, та його погляд спрямований у майбутнє. Він | ються глибоким ліризмом, музичністю. Романтики вважали, |
|
|
|
|
|
| шукає альтернативи. | що світ звуків допомагає відтворити внутрішній світ людини. |
|
|
|
|
|
|
| У їх творах вираження переважає над зображенням, образи, |
|
|
|
|
|
|
| картини мають подвійне значення - безпосереднє і символіч- |
|
|
|
|
|
|
| но-трансцендентне. Письменники розглядають і відтворюють |
|
|
|
|
|
|
| світ як систему символів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Реалізм | XVIII - XIX ст. | М. Вовчок, І. Нечуй- | Правдиве, історично конкретне, об'єктивне і всебі- | Персонаж реалізму—це "маленька людина" зображена не в | Реалізм заперечував творчі принципи натуралізму з його фак- |
|
|
| Левицький, П. Мирний, І. | чне відтворення життя | екзотичних, а в звичайних обставинах. | тографізмом, безпристрастністю, увагою до біологічних фак- |
| |
|
|
| Франко, І. Карпенко- |
|
| торів. Він не фіксує факти, а проникає в їх суть, аналізує. |
|
|
|
| Карий, М. Старицький, М. |
|
| Письменники-реалісти — це дослідники-аналітики. Реалісти |
|
|
|
| Кропивницький, Б. Грінче- |
|
| досліджують джерело зла, вважають, що визначальний вплив |
|
|
|
| нко |
|
| на людину мають суспільно-економічні умови. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Імпресіонізм | XIX - XX ст. | М. Коцюбинський, М. | зображення не предмета, а враження від нього, | У творах імпресіоністів змінюється концепція людини. | У творах імпресіоністів часто відтворюються такі психічні |
|
|
| Хвильвий, Б. Лепкий | орієнтація на почуття, відмова від ідеалізації, часо- | "Пошук єдності й гармонії зі світом, — відзначає Ю. Куз- | стани, як тривога, туга, нудьга, самотність, журба, смуток, |
| |
|
|
|
| простір ущільнюється і подрібнюється | нецов, — стає далекою мрією (це ріднить імпресіонізм з | відчай, зойк, рідше радість. Це основні дійові особи імпресіо- |
|
|
|
|
|
| романтизмом і неоромантизмом). Натомість у літературу | ністичної лірики. |
|
|
|
|
|
| входить герой стражденний і бунтівний, з рефлексіями і |
|
|
|
|
|
|
| комплексами, втомлений і водночас агресивний. Творам, |
|
|
|
|
|
|
| що написані в імпресіоністичній манері, притаманні загли- |
|
|
|
|
|
|
| бленість у внутрішній психодуховний світ індивідуума, |
|
|
|
|
|
|
| лірична сугестивність, яка справляє особливий вплив на |
|
|
|
|
|
|
| читачів, тонкий естетизм". |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Модернізм | XIX ст. | М. Коцюбинський, Леся | особлива увага до внутрішнього світу особистості, | Раціоналістичній пасивності, споглядальності, фаталістич- | Модерністи руйнують традиційні конструктивні елементи |
|
|
| Українка, І. Франко, О. | проголошення самоцінності людини та мистецтва, | ності, які властиві реалізму і натуралізму, модерністи про- | твору. Вони іноді відмовляються від сюжету, художнього |
| |
|
|
| Кобилянська | надання переваги творчій інтуїції, розуміння літе- | тиставили культ волі, надлюдини, "філософію чину". З | часу, простору, дії, персонажів, часто використовують іро- |
|
|
|
| ратури як найвищого знання, що здатне проникати |
| |||
|
|
|
| волюнтаризмом тісно пов'язана ідеологічність. Модерністи | нію, ілюзію, пародію, ускладнену тропіку. |
| |
|
|
|
| у найінтимніші глибини існування особистості і |
| ||
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
| одухотворити світ, прагнення відкрити нові ідеї, | вірили, що людина здатна перетворити світ і творили уто- |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
| що перетворять світ за законами краси і мистецтва. | пічні ідеї життєвого ладу. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|

Нет комментариевНе стесняйтесь поделиться с нами вашим ценным мнением.
Текст